ПИЛИП У РИМІ
Павло Глазовий
Не доводилось Пилипу
Бувать далі Криму,
А недавно взяв путівку
І махнув до Риму.
Оглядаючи музеї
Й різні колізеї,
Він загавився й відбився
Від групи своєї.
“Зайду, - дума, - в ресторанчик”.
Ледве сів за столик,
А вже кельнер біля нього
Крутиться, соколик.
Пилип меню розглядає,
Кінчик носа чуха.
Не зна мови, як то кажуть,
Ні рила, ні вуха.
І сказав він:
- Пардон, гарсон!
Фужер коньякессо,
Порціоні біфштексіно,
Гарнір - картоплесо.
Шугнув кельнер блискавично
У сусідні двері,
Приніс м’ясо і картоплю
Й коньяк у фужері.
Зрадів Пилип, як дитина.
- Штука непогана.
Не така вже вона й хитра,
Мова італьяна.
Береш слово, яке знаєш,
Та кінець доточиш -
І вже тобі несуть випить,
І їси, що хочеш.
Кельнер хитро посміхнувся,
Крутнув головою
І звернувся до Пилипа
Мовою такою:
- Ві тут єль би дуля з маком,
А не картоплеси,
Єслі б нє бил мой бабушка
Родом із Одеси…
