Рельєф та ландшафтна організація

Сметана О.М.,  кафедра прикладної екології КТУ

Територія Криворіжжя розташована в межах морфоструктур різного порядку. Регіон входить до складу Східноєвропейської полігенної рівнини (морфоструктура І-го порядку), виникнення якої зумовлене великою тектонічною структурою – Східноєвропейською платформою. Північна частина Кривбасу (від горизонталі +100 м і вище) належить Придніпровсько-Приазовській геоморфологічній області цокольних пластово-денудаційних височин (Азово-Придніпровська височина – морфоструктура ІІ-го порядку), Центральнопридніпровській денудаційній височині (морфоструктура ІІІ-го порядку) і її зниженій частині – Інгуло-Інгулецькій лесовій акумулятивній розчленованій рівнині [83]. Південна частина Кривбасу (від горизонталі +100 м і нижче) знаходиться в Причорноморській геоморфологічній області пластово-акумулятивних та пластово-денудаційних рівнин (морфоструктура ІІ-го порядку), Північно-Причорноморській рівнині (морфоструктура ІІІ-го порядку).

Середня густота горизонтального розчленування території Кривбасу ерозійною сіткою досить висока – від 0,8 до 1,6 км/км² [43]. Вріз річкових долин відносно вододілів становить 70-90 м, глибина врізу балок 20-40 м. Інтенсивність сучасних тектонічних піднять становить 5 мм/рік (на північному заході регіону) до 2,5-3 мм/рік – на півдні [86].

Окрім ендогенних геодинамічних процесів природний рельєф Криворіжжя сформувався і продовжує розвиватись під дією різноманітних екзогенних процесів. Основними серед них є флювіальні, гравітаційні, карстові, суфозійні та еолові. На території Криворіжжя розвинуті кілька генетичних типів природного морфоскульптурного рельєфу – флювіальний (створений ерозійною та акумулятивною діяльністю текучих вод), карстовий, суфозійний (сформований за рахунок виносу дрібних мінеральних часток та розчинених водою речовин), гравітаційний, еоловий. Рельєф, в основному, представлений мезо- та мікроформами. З 1881 року, у зв’язку з розробками родовищ залізних руд та інших корисних копалин, формується новий техногенний рельєф, представлений відвалами, кар’єрами і провалами.

Балочно-яружна сітка на території Криворіжжя досягає значних розмірів. На цій території балки розвинуті уздовж річкових долин, безпосередньо впадаючи в них, або у крупні балки під прямим кутом чи близьким до нього, довжина їх коливається від 1 до 25-30 км (Кобильна, Зелена, Північна Червона, Крута, Мотіна та ін.). На території Кривбасу налічується 241 крупна балка в межах м. Кривий Ріг – 36. По долині р. Саксагань знаходиться 30 балок. В нижніх частинах багатьох балок зустрічаються балочні акумулятивні тераси, які сформовані в алювіально-делювіальних відкладах днищ. Кількість терас коливається від 1 до 3. Днища більшості балок, у цілому, сухі, хоча на їх поверхні залишаються русла тимчасових водотоків [182, 183].

Згідно зі схемою останнього природничо-географічного (ландшафтного) районування території України [60, 183, 194] Криворіжжя розташоване в межах степової зони та двох ландшафтних підзон – північної та середньої. Північна та центральна частина Кривбасу знаходиться у північностеповій ландшафтній підзоні, Дністровсько-Дніпровській ландшафтній провінції, Південно-Придніпровській схилово-височинній ландшафтній області та двох ландшафтних районах цієї провінції – Середньоінгулецько-Саксаганському і Верхньобазавлуцькому (ділянка регіону, що на схід від річкових долин Інгульця та Саксагані) [147].

Південна частина Криворіжжя, у зв’язку зі зміною кліматичних умов, ґрунтів і рослинного покриву, входить до складу середньостепової ландшафтної підзони Причорноморської ландшафтної провінції, Бузько-Дніпровської ландшафтної області та двох ландшафтних районів – Нижньовисуньсько-Інгулецького (включає правоберіжжя Інгульця та саму річкову долину) і Високопільсько-Апостолівського (займає лівобережжя р. Інгулець, середню та нижню течії р. Кам’янки). Ландшафти середньостепової половини Кривбасу характеризуються значним розчленуванням поверхні по річкових долинах, розвитком западинно-подових плакорів на межиріччях. Всі ландшафти відносяться до зонального підтипу – середньостепові низовинні слабко - та середньодреновані рівнини [174].

Територіальну структуру ландшафтних геосистем Кривбасу утворюють ландшафти таких рівнів як місцевості, урочища, підурочища, фації. Окрім горизонтальної (територіальної, з відповідними територіальними межами), ландшафтам Криворіжжя притаманна також вертикальна організація. За О.Г. Ісаченко, по вертикалі тіло ландшафту складається з геогоризонтів – порівняно однорідних шарів, які характеризуються специфічним набором і співвідношенням геомас. Геогоризонти ландшафту розпочинаються від його верхньої межі і закінчуються на нижній. Встановлено, що степові та трав’янисті лучні ландшафтні фації мають верхню межу, що проходить на висоті 2 м. Вище цієї відмітки вплив ландшафту на атмосферні процеси та метеорологічні показники зникає і горизонтальні кліматичні відмінності між ними згладжуються. За дослідженнями В.Л.Казакова, фації складаються з 13 геогоризонтів, з яких 5 надземних і 8 підземних.

Список литературы

Для подготовки данной работы были использованы материалы с сайта http://ecosoft.iatp.org.ua/\

Дата добавления: 21.07.2007